Від 1941-го по 1944-ий рік у нашому селі в панських будинках постійно
  перебували на постої гітлерівські солдати. Вартові їхні стовбичили вдень і
  вночі. І все таки в 1943 році хлопці з УПА застрілили німецького ляндвірта.
  Застрілили буквально під носом у гітлерівців.
  Цей керуючий місцевим держгоспом був дуже вредний, наших людей мав за нізащо,
  нещадно бив нагайкою без будь-якої провини. От повстанці і засудили його на
  кару смерті.
  То було восени, як люди копали в полі картоплю. Я тоді був ще підлітком. Ми з
  матір'ю якось поверталися підвечір із поля додому, аж то зачули постріли від
  сусіднього села Понебель. Виявилося, там із села на поле виполохали ляндвірта
  (село Понебель теж входило до держгоспу). Німець був високий і довгоногий, біг
  швидко, далеко відірвався від переслідувачів і ті ніяк не могли взяти його на
  приціл. А може, й не хотіли вцілити одразу, а вичікували, щоб той далі відбіг
  від села. Бо тоді такий був порядок, що коли в якомусь селі заб'ють німця, то
  за це німці спалювали село. Ляндвірт був з автоматом, але видно він так
  перелякався, що й не відстрілювався. На той час якраз череду гнали із
  пасовиська. От німець і заховався в ту череду.
  Аж тут на підводі підскочили хлопці-переслідувачі. Проте німець виявився
  хитрим, він зігнувся і побіг поміж коровами, стараючись дохопитися ближче до
  станції, де була німецька охорона.
  Мені було добре видно, як навзгинці біг ляндвірт, як під'їхали на підводі два
  повстанці з гвинтівками. Один з тих повстанців був мені знайомий, я вже. його
  бачив раніше і знав, що його зовуть Петром..0тне знаю тільки звідки він
  'родом.
  Коли ляндвірт пробіг череду і подався через поле навпрошки до станції, тоді
  його й наздогнала куля. Петро підбіг до вбитого, забрав автомат. Другий
  повстанець дістав у німця з кишені документи. Обоє скочили на підводу і
  подалися геть. А люди — і копачі картоплі, і пастухи, що гнали череду, і
  дядько Семен, що якраз віз гній на поле, і ми з матір'ю — поспішили додому.
  Боялися, що зараз набіжать німці від станції, бо ж те все діялося в них на
  очах. Проте німці не набігли — наставав вечір і вони теж боялися. Труп
  ляндвірта німці забрали тільки наступного дня.
  СТОЛЯРЕЦЬ Микола Пантелеймонович, 1929 року народження, с. Городок
  Рівненського району.